Слово про Берегиню

   Згідно повір’ю наших далеких предків, вогонь символізував достаток і міць родинної спілки. Якщо, скажімо, згасало багаття, то вважалося, що сім’я, котра не вберегла вогнища у своєму помешканні, цим самим накликала біду. Вогонь, який обігрівав житло, біля якого гуртувалися, готували їжу, ростили дітей, був одним з найнеобхідніших елементів їхнього існування. Ось чому за ним постійно вели догляд, осимволізовуючи поетичним словом “Берегиня”, тобто берегти, оберігати.
   Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, традиційний звичай взаємодопомоги – толока, незамулена криниця, з якої пив воду філософ чи мандрівник, задавніла пам’ятка на околиці чи урочище, з котрим пов’язане наше історичне минуле, або ж прибережені в осідлі жорна, що годували в тяжке лихоліття народних месників та сирітських дітей, портрет на стіні найдорожчої людини, пожухлий від часу лист-трикутник, що зберігся у прискринку, - все це наша родовідна пам’ять, наші напересічні символи, наша історія, може, почасти й сумна, але в основі своїй велична і всестверджуюча. Не вивітрити з пам’яті, зберегти ці символи людського духу від забуття й байдужості, зробити набутком для наших дітей і нащадків – саме це й символізує Берегиня.
   Символ Берегині має завжди бути з нами, переходити у спадок нашим дітям і внукам з піснею на вустах, духм’яним запахом паляниці й тихою зорею над нашою хатою – над Берегинею.